Звітуємо з податку на нерухомість за 2020 рік

19 лютого — граничний строк подання звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік. Цього року власники нерухомості звітують за формою Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженою наказом Мінфіну від 10.04.2015 р. № 408 (далі — Декларація), у редакції від 18.01.2019 (тобто з урахуванням змін, унесених до форми звітності наказом Мінфіну від 15.11.2018 р. № 897). Чимало платників податків заповнюватимуть оновлену форму Декларації вперше (адже минулого року контролери приймали в т.ч. Декларації, складені за формою в попередній редакції). Тож, нині пропонуємо розглянути загальні правила заповнення звітності, зокрема з урахуванням нововведень

Звітність із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, складають і подають лише юридичні особи. Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб (у т.ч. фізичних осіб — підприємців!), здійснює контролюючий орган. Погоджуються із цим і фіскали. Зокрема, у категорії 106.01 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua) розміщено роз’яснення, згідно з яким:

«Оскільки ст. 266 ПКУ не визначено такого платника, як фізична особа — підприємець, то такий платник — власник об’єктів житлової та нежитлової нерухомості сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нормами, передбаченими для фізичних осіб».

Тим часом якщо суб’єкт господарювання придбав і продав об’єкт нерухомості в межах одного місяця, то за наявності документального підтвердження, що засвідчує перехід прав власності від продавця до покупця, він звільняється від обов’язку сплати й подання Декларації (роз’яснення з категорії 106.07 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua)).

До того ж варто сказати: якщо сільська, селищна, міська рада або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом і перспективним планом формування територій громад, не прийняли рішення про встановлення ставок із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то мінімальною ставкою такого податку є 0%.

В описаній ситуації, на переконання контролерів, нульові податкові зобов’язання потрібно декларувати на загальних підставах (роз’яснення фахівців ГУ ДФС у Дніпропетровській області).

А зараз перейдімо безпосередньо до заповнення форми.

Заголовна частина Декларації

Насамперед платникові податку на нерухомість необхідно шляхом проставлення відмітки «х» зазначити тип Декларації, яку подають. Якщо Декларацію подають уперше (зокрема й у разі, коли платник вперше звітує із запізненням), указують тип «звітна».

Якщо після подання Декларації за звітний період платник податків подає нову Декларацію з виправленими показниками до спливу граничного строку подання Декларації за такий самий звітний період, тобто в період по 19 лютого включно, тип такої Декларації — «звітна нова».

Декларацію з виправленими показниками, що буде подана після 19 лютого (за умови, якщо раніше за цей же звітний період уже подавали «звітну» (або «звітну» та «звітну нову») Декларацію), слід позначити як «уточнююча».

Принагідно звернімо увагу на ситуацію, коли протягом звітного року виникає право власності на новий об’єкт нерухомості.

Тож, у разі якщо місцезнаходження новопридбаної нерухомості відповідає коду органу місцевого самоврядування, за яким Декларацію вже подавали, податкові зобов’язання слід задекларувати у звітності з позначкою «звітна нова» або «уточнююча» — залежно від того, подаватимуть звітність до чи після 19.02.2020.

Своєю чергою, у випадку, коли нерухомість придбана на території нової адміністративно-територіальної одиниці, відзвітувати треба буде, подавши «звітну» Декларацію, навіть якщо це станеться після 19 лютого.

Стосовно поля «починаючи з», то згідно з роз’ясненням контролерів із категорії 106.07 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua), його заповнюють (арабськими цифрами) у випадках:

— подання Декларації за новостворені (нововведені) об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості (проставляють місяць, з якого виникають податкові зобов’язання);

— під час переходу права власності на об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості протягом звітного року (придбано/продано об’єкт нерухомості) (проставляють місяць, з якого виникають/припиняють податкові зобов’язання);

— уточнення податкових зобов’язань (зазначають місяць, з якого здійснюють уточнення показників).

У рядку «порядковий №», з огляду на примітку, мають зазначати номер Декларації арабськими цифрами, починаючи з одиниці, послідовно за порядком зростання кількості поданих із початку року Декларацій.

Водночас у своїх роз’ясненнях (роз’яснення з категорії 106.07 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua)) контролери уточнюють: нумерація проводиться окремо за кожним типом Декларації.

Наприклад, якщо це перша Декларація у звітному році, то подають «звітну» Декларацію, у рядку «порядковий №» якої проставляють 1, а в полі «звітна» — позначку Х.

У разі якщо платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, подає до контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування першу «уточнюючу» Декларацію, де уточнює нараховану суму податку після настання граничного строку подання Декларації, то в полі «уточнююча» проставляється позначка Х, а в рядку «порядковий №» — 1.

Під час подання протягом року другої уточнюючої Декларації, де уточнюють податкове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у рядку «порядковий №» проставляють 2 і т.д.

Рядок 2 «Податковий період» передбачає обов’язкове зазначення року, за який подають звітність: у нашому випадку (в разі подання «звітної» Декларації) — 2020 рік.

Рядок 3 — указують повне найменування платника згідно з даними, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців і громадських формувань (далі — ЄДР): у відведеному полі необхідно без скорочень й абревіатур навести організаційно-правову форму та назву юридичної особи (наприклад, «Товариство з обмеженою відповідальністю «Абетка»).

Податковим номером юросіб у загальному випадку є код за ЄДР (пп. 1 п. 2.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. № 1588).

Податковим номером юросіб-нерезидентів, які не мають коду за ЄДР, є реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюють контролюючі органи.

Код виду економічної діяльності (КВЕД) слід указувати той, що значиться основним згідно з даними ЄДР.

Податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться в ЄДР (п. 45.2 ПКУ).

Зокрема, у відповідному полі мають бути зазначені вулиця, № будинку, № офісу, місто (населений пункт), район (якщо населений пункт не є райцентром), область (якщо місто не є обласним центром). Загальноприйнятими є також скорочення «вул.» замість «вулиця», «буд.» замість «будинок» тощо.

Електронну адресу платник указує за бажанням. А ось поля для зазначення поштового індексу, міжміського коду й телефону/факсу передбачені як обов’язкові для заповнення (на випадок, якщо міського телефону юрособа не має, радимо в полі, відведеному для номера телефону, указати контактний мобільний номер, що значиться в ЄДР як інформація для здійснення зв’язку з юридичною особою).

Рядок 4 — зазначають найменування відповідного контролюючого органу, до якого подають Декларацію. Примітка до відповідного рядка містить нагадування: відповідно до пп. 266.7.5 ПКУплатник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, подає Декларації до відповідних контролюючих органів за місцезнаходженням об’єкта(ів) оподаткування, у яких перебуває на обліку платником такого податку (за основним та/або неосновним місцем обліку).

У разі створення об’єднаної територіальної громади, до якої входять територіальні громади адміністративно-територіальних одиниць, розташованих у різних районах, Декларацію подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням адміністративного центру об’єднаної територіальної громади.

Під час зазначення найменування контролюючого органу не вважатимуть помилкою, якщо назву контролюючого органу вказати зі скороченнями (наприклад, «ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві»).

Юрособи, включені до Реєстру великих платників податків, податкову звітність за об’єкти нерухомості, що розташовані в межах населеного пункту місцезнаходження територіальних управлінь Офісу ВПП (міста Київ, Дніпро, Одеса, Львів, Запоріжжя, Харків), подають до територіального управління Офісу ВПП такого міста (роз’яснення з категорії 106.07 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua)).

Зазначати код органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості за КОАТУУ в заголовній частині форми Декларації нині не вимагають (для цього відведені окремі поля в додатках, про які розповімо далі).

Водночас наголосимо: у разі існування об’єктів нерухомості, що знаходяться на території адміністративно-територіальних одиниць, які відповідають різним кодам за КОАТУУ органів місцевого самоврядування, але їх обслуговує один відповідний контролюючий орган, подається одна Декларація з декількома додатками відповідного типу. Кількість додатків певного типу має відповідати кількості кодів за КОАТУУ органів місцевого самоврядування, які відповідають адміністративно-територіальним одиницям, на території яких розташовано об’єкт(и) нерухомості відповідного виду.

Основна (таблична) частина Декларації

На відміну від попередньої редакції форми Декларації, наразі жодних розрахунків податкових зобов’язань в основній частині Декларації не здійснюють: для цього є додатки.

Фактично до табличної частини Декларації переносять із додатків зобов’язання за поточний період, нараховані до сплати, а також у випадку подання уточнюючої звітності — суми податкових зобов’язань, нарахованих до збільшення/зменшення, і суми штрафів та пені. Наголошуємо: перелічені показники декларують для об’єктів житлової та нежитлової нерухомості окремо.

Отже, під час подання звітної декларації платникові податків достатньо заповнити лише один або два рядки основної частини декларації (тобто рядки 5.1, 6.1 — залежно від того, має такий платник у власності об’єкт(и) тільки житлової, тільки нежитлової нерухомості або обох видів), а також указати в рядку 7 кількість додатків відповідного типу, які подають разом із декларацією.

До того ж за потреби — якщо платник податків вважає, що форма Декларації всупереч ПКУзбільшує або зменшує його податкові зобов’язання, відповідні міркування можуть бути викладені у складеному в довільній формі доповненні, яке вважатимуть невід’ємною частиною Декларації (п. 46.4 ПКУ). У разі подання відповідного доповнення навпроти поля «Доповнення до Податкової декларації (заповнюється і подається відповідно до пункту 46.4 статті 46 глави 2 розділу II Податкового кодексу України)» необхідно поставити позначку Х. Та й, звісно, Декларацію потрібно підписати й поставити дату заповнення.

Додатки

Як ми вже згадували, основну частину відомостей платники податків мають зазначати саме в додатках (розрахунках). Зокрема, останніх формою декларації передбачено два:

— Розрахунок у частині об’єктів житлової нерухомості (додаток 1), — Розрахунок 1;

— Розрахунок у частині об’єктів нежитлової нерухомості (додаток 2), — Розрахунок 2.

За змістом Розрахунки 1 і 2 схожі, тому водночас розглядатимемо обидва, акцентуючи увагу на поодинокі відмінності.

Заповнення кожного з розрахунків починається з проставленням порядкового номера Декларації (він має бути ідентичний порядковому номеру, зафіксованому в заголовній частині Декларації) та номера розрахунку.

Щодо номера розрахунку — у примітці є пояснення: порядковий номер розрахунку мають указувати арабськими цифрами, починаючи з одиниці, послідовно за порядком зростання. Загальна кількість розрахунків/додатків дорівнює рядку 7 основної частини Декларації та залежить від кількості органів місцевого самоврядування, на території адміністративно-територіальних одиниць яких розташовані об’єкти нерухомого майна. І, певна річ, Розрахунки 1, 2 потрібно нумерувати окремо.

Далі в розрахунку вказують код за КОАТУУ органу місцевого самоврядування, поле для якого раніше було відведене у заголовній частині Декларації. У відповідному рядку фіксують код за КОАТУУ органу місцевого самоврядування, повноваження якого поширюються на адміністративно-територіальну одиницю, на території якої розташовано об’єкт(и) нерухомості. У разі створення об’єднаної територіальної громади зазначають код за КОАТУУ органу місцевого самоврядування, який відповідає адміністративному центру об’єднаної територіальної громади. За кожним таким кодом за КОАТУУ складають окремий додаток.

Структурно як Розрахунок 1, так і Розрахунок 2 складають із двох окремих таблиць:

— І. Розрахунок податкового зобов’язання;

— ІІ. Уточнення податкового зобов’язання.

На заповненні таблиці, призначеної для розрахунку податкових зобов’язань, зупинімося детальніше.

У колонці 2 має бути вказаний код типа об’єкта.

Як пам’ятаємо, під час заповнення декларації в попередній редакції ми користувались умовними кодами, передбаченими в примітці. Однак нині код типу об’єкта мають зазначати відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. № 507 (далі — Класифікатор). Якщо в правовстановлюючих документах на об’єкт нерухомості не зазначено коду згідно з Класифікатором, з Класифікатора обирають код, який найбільше відповідає типу нерухомості, що зафіксований у правовстановлюючих документах.

У колонці 3 мають указувати код за КОАТУУ адміністративно-територіальної одиниці за місцем розташування об’єкта(ів) нерухомості.

У колонці 4 необхідно зазначати реєстраційний номер об’єкта нерухомості, тобто індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об’єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України та залишається незмінним протягом усього часу існування такого об’єкта (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV).

У колонках 5 та 6 мають зазначати дати реєстрації права власності та припинення права власності відповідно.

Колонку 7 повинні заповнювати платники, які володіють об’єктами нерухомості не одноосібно: у цій колонці мають указувати розмір частки/поділу загальної площі об’єкта нерухомості, що перебуває у спільній частковій, спільній сумісній власності (наприклад, 1/2).

У колонці 8 фіксують загальну площу об’єкта оподаткування — у метрах квадратних із двома знаками після коми.

За умови перебування об’єкта оподаткування у спільній власності зазначають розмір (площу), належний декларанту такого об’єкта.

У колонках 9–12 платники мають указувати кількість місяців перебування об’єкта нерухомості у власності платника в кожному із 4 кварталів звітного року відповідно.

Тим часом у примітці до відповідної колонки є нагадування: у разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року для попереднього власника не враховують місяць, у якому припинилося право власності на зазначений об’єкт, а для нового власника враховують місяць, у якому він набув право власності (пп. 266.8.1 ПКУ).

Колонка 13 призначена для ставки податку, яку потрібно вказувати у відсотках.

У примітці до колонки 13 уточнено: якщо рішення органу місцевого самоврядування, яким визначено ставку податку, прийнято за формою, затвердженою постановою КМУ «Про затвердження форм типових рішень про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 24.05.2017 р. № 483(далі — Типова форма), зазначають ставку, що відповідає відповідному коду об’єкта нерухомого майна. А за умови, коли рішення органу місцевого самоврядування прийнято не за Типовою формою та ставки податку визначені без застосування кодів згідно з Класифікатором, фіксують ставку, визначену для об’єкта нерухомого майна, який найбільше відповідає типу нерухомості, указаному в правовстановлюючих документах.

Водночас оскільки ставки податку на нерухомість установлюють у відсотках від розміру мінімальної зарплати, визначеної законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування (пп. 266.5.1 ПКУ), у колонці 14 мають фіксувати саме розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року (у 2020 році — 4723 грн).

Колонку 15 Розрахунку 1 заповнюють у випадку, якщо на платника податків поширює свою дію пп. «ґ» пп. 266.7.1 ПКУ. Згідно з останнім за наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у т.ч. його частки, що перебуває у власності фізичної або юридичної особи — платника податку, загальна площа якого перевищує 300 кв.м (для квартири) та/або 500 кв.м (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» – «г» пп. 266.7.1 ПКУ, збільшується на 25000 грн на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку).

Отже, під час заповнення Розрахунку 1 у колонці 15 за потреби необхідно зазначити 25000. Водночас якщо пп. «ґ» пп. 266.7.1 ПКУ на декларанта не поширюється, у клітинці нічого не вказують.

До слова: оскільки пп. «ґ» пп. 266.7.1 ПКУ стосується лише об’єктів житлової нерухомості, Розрахунок 2 аналогічної колонки не містить. У зв’язку із цим подальша нумерація колонок Розрахунків 1 і 2 не збігатиметься.

У колонці 16 Розрахунку 1 (у колонці 15 Розрахунку 2) мають указувати річну суму податку, у гривнях із копійками з двома знаками після коми, за кожним задекларованим об’єктом.

Формули для обчислення необхідної суми наведені в примітках до відповідних колонок.

Зокрема, річну суму податку за об’єкти житлової нерухомості розраховують за формулою:

к. 8 р. 2.n × к. 13 р. 2.n × к. 14 р. 2.n : 100 + к. 15 р. 2 n,

де: n — порядковий номер рядка.

Водночас для розрахунку річної сума податку за об’єкти нежитлової нерухомості мають послуговуватися формулою:

к. 8 р. 2.n × к. 13 р. 2.n × к. 14 р. 2.n : 100,

де: n – порядковий номер рядка.

Наприклад, якщо у власності юридичної особи перебуває квартира площею 350 кв.м (колонка 8 рядка 2.1 Розрахунку 1), а ставка податку для відповідного об’єкта нерухомості сягає 1,5% (колонка 13 рядка 2.1 Розрахунку 1), то під час заповнення звітної декларації за 2020 рік показник колонки 16 Розрахунку 1 становитиме:

350,00 × 1,5 × 4723 : 100 + 25000 = 49795,75 грн.

Колонки 17–19 Розрахунку 1 (колонки 16–18 Розрахунку 2) призначені для внесення «пільгової» інформації, а саме коду пільги, розміру пільги та суми пільги відповідно (звісно, якщо пільги було встановлено).

Розмір пільги зазначають у відсотках (скажімо, 100), а суму — у гривнях із копійками з двома знаками після коми.

Суму пільги розраховують пропорційно до кількості місяців перебування нерухомого майна у власності (формула для розрахунку суми — у примітках до відповідних колонок — до колонки 19 Розрахунку 1 та колонки 18 Розрахунку 2).

Наприклад, якщо річна сума податку (колонка 15 рядка 2.1 Розрахунку 2) становить 60000 грн, у першому кварталі об’єкт нерухомості перебував у власності платника 2 місяці (колонка 9 рядка 2.1 Розрахунку 2), а решту кварталів (графи 10–12 рядка 2.1 Розрахунку 2) — по 3 місяці, розмір пільги (колонка 17 рядка 2.1 Розрахунку 2) сягає 50%, то сума пільги (колонка 18 рядка 2.1 Розрахунку 2) дорівнюватиме:

60000,00 / 12 х 11 х 50 / 100 = 27500 грн.

У колонках 20–24 Розрахунку 1 і колонках 19–23 Розрахунку 2 зазначають суму податкових зобов’язань до сплати — усього, а також авансових внесків — за кожен квартал.

Загальну суму податкового зобов’язання до сплати («усього») розраховують за формулами, наведеними в примітках до колонок 20 Розрахунку 1 та 19 Розрахунку 2, і вказують у гривнях із копійками з двома знаками після коми.

Наприклад, якщо річна сума податку (колонка 15 рядка 2.1 Розрахунку 2) становить 60000 грн, у першому кварталі об’єкт нерухомості перебував у власності платника 2 місяці (колонка 9 рядка 2.1 Розрахунку 2), а решту кварталів (графи 10–12 рядка 2.1 Розрахунку 2) — по 3 місяці, сума пільги (колонка 18 рядка 2.1 Розрахунку 2) сягає 27500 грн, то загальна сума податкового зобов’язання до сплати (колонка 19 рядка 2.1 Розрахунку 2) дорівнюватиме:

60000,00 : 12 × 11 – 27500,00 = 27500,00 грн.

Для обчислення розмірів квартальних авансових внесків також передбачені формули, за якими слід звертатися до приміток.

Наприклад, якщо загальна сума податкового зобов’язання до сплати (колонка 19 рядка 2.1 Розрахунку 2) становить 27500 грн, а всього протягом звітного року об’єкт нерухомості перебуватиме у власності юридичної особи 11 місяців (у 1 кварталі — 2 місяці (колонка 9 рядка 2.1 Розрахунку 2), а решту кварталів (графи 10–12 рядка 2.1 Розрахунку 2) — по 3 місяці), то розміри квартальних авансових внесків сягатимуть:

— за І квартал (колонка 20 рядка 2.1 Розрахунку 2) = 27500,00 : 11 × 2 = 5000,00 грн;

— за ІІ квартал (колонка 21 рядка 2.1 Розрахунку 2) = 27500,00 : 11 × 3 = 7500,00 грн;

— за ІІІ квартал (колонка 22 рядка 2.1 Розрахунку 2) = 27500,00 : 11 × 3 = 7500,00 грн;

— за IV квартал (колонка 23 рядка 2.1 Розрахунку 2) = 27500,00 – (5000,00 + 7500,00 + 7500,00) = 7500,00 грн.

У рядку 3 розрахунків має бути просумована та зазначена сума податкових зобов’язань до сплати (усього й авансових внесків — за кожен квартал) за всіма об’єктами нерухомості.

Щодо таблиці, призначеної для уточнення податкових зобов’язань, то її заповнюють у разі подання уточнюючого розрахунку, що містить виправлені показники, у складі уточнюючої Декларації за податковий (звітний) період, що уточнюється, або у складі звітної чи звітної нової Декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені платником податку.

У рядку 4 мають бути зазначені суми, нараховані за даними раніше поданого розрахунку (їх слід перенести з рядка 3 додатка 1 до Декларації, що уточнюється, або рядка 6 Декларації в її попередній редакції).

В рядках 5 та 6 указують суми, нараховані до збільшення або зменшення податкового зобов’язання за рік, що уточнюється, відповідно.

Рядок 7 призначений для зазначення розміру штрафної санкції, яку застосовують у разі заниження в раніше поданій Декларації суми податкових зобов’язань, що самостійно узгоджується платником, визначеної згідно з нормами пп.пп. «а» або «б» абз. 3 п. 50.1 ПКУ: якщо сума недоплати визначена Декларацією з відміткою «звітна», «нова звітна» — застосовують штраф у розмірі 5%, якщо з відміткою «уточнююча» — штраф у розмірі 3%.

У рядку 8 платник має вказати суму пені, нараховану ним самостійно відповідно до пп. 129.1.3 й абз. 2 п. 129.4 ПКУ.